Мой милый ангел

Живая книга

Люди, которых мы потеряли.

Потеряли потому, что они не смогли приспособиться к этому времени, к этим новым законам, к этому бегу за "здесь и сейчас", за хваткой хантеров в поисках "the best". Тысячи женщин натыкаются на такие "подводные камни". Моряки, не-моряки - не важно кто, а важно то, что этих людей не спасти. Потому что они не хотят спасти себя сами.

Познавательный рассказ Александр Макарова для проекта "Живая книга".

P.S.

Я, конечно, быстра и стремительна, но Александр оказался просто энерджайзером. Мы только поговорили о проекте, я вернулась с вечерней пробежки, а тут "первая ласточка". И я включила диктофон и на одном дыхании начитала понравившийся мне некогда рассказ Александра - "Уходя уходи".
Слушайте/читайте и делайте выводы. Проживайте свою жизнь, а не жизнь под прицелом ловцов ваших душ и вашего сознания.
А я побуду "серебряной ласточкой" этого проекта :)🐧 Алёна Романова #живаякнига #александрмакаров #алёнароманова #уходяуходи#онлайнчтения

Як я зрадив друга

Перевод главы для моей книги "Территория выжженной любви" на украинский язык


До дітей я ставлюся трепетно. Якщо моїх дітей ображають, я приймаю до кривдників найкрутіші заходи, незважаючи на особи або морди.

У нас жив російський спанієль Джонні. Його я купив за десять гривень на Старокінці. У таку божевільну сім'ю, як наша, собаку купувати, звичайно, не слід було. Але дружина погрожувала взяти цуценя блю-тер'єра. Для мене великої різниці не представляло: чи то блю-тер'єр, чи то російський спанієль. Але блю-тер'єр коштував двісті доларів, а Джонні в перерахунку за тодішнім курсом — два долари. Різниця в сто раз вас вражає? Мене як дрібного підприємця, який весь час займається підрахунком вкладеного та отриманого, таке співвідношення цін безперечно схиляло в сторону Джонні.

Друге важлива перевага — те, що Джонні вже виповнилося на момент покупки дев'ять місяців. Тобто самий стриманий вік, коли щеня може здохнути, обжертися поліетиленовими пакетами, паскудить де попало, гризе все туфлі поспіль, вже пройшов. І у нього з'явилися вагомі переваги щоб не загинути і в нашій сім'ї.

У принципі — добродушний славний пес. Мене він слухався беззастережно. Турботи особливої не вимагав. З ранку він під дверима на вулицю поскигливав і дряпав підлогу. Я вставав, відкривав двері. Джонні кулею вилітав у двір, півгодини побігавши і зробивши свої справи, він вдавався назад. Від сусідів не було жодного нарікання на його поведінку. Коли нас не було вдома, він через двері гавкав таким солідним басом, що можна було подумати, що будинок охороняє величезний собака.

Але все йшло добре до пори до часу.

Собаки — стайні тварини, і почуття ієрархії у них в крові. Так як Джонні з'явився в будинку до народження Саньки, від вважав себе більш важливою фігурою, ніж мій син. Поки Санька був зовсім маленький, кожен з них існував на своїй території, і конфліктів не було. Проблеми з'явилися, коли син почав активно пересуватися по квартирі. Марину пес не сприймав як лідера, і вона стежила за поведінкою собаки з пристрастю.

— Цей Джонні знову гарчав на Саньку.

— Нічого ж не сталося?

— Поки нічого. Коли трапиться — пізно буде.

— Це ти про що?

— У знайомих господиня вирішила вночі прикрити ковдрою буль-тер'єра.

— І що ж?

— Не знаю, що там сталося, але собака спросоння, чи не розібравши, вчепилася господині в обличчя. Тієї потім зашивали рани, робили пластичні операції. А від собаки довелося позбутися.

— У нас все— таки не бультер'єр.

— Зуби у Джонні теж будь здоров.

Марина явно не злюбила пса і хотіла його позбутися. І ось в черговий раз вона влаштувала з приводу собаки скандал і поставила мені ультиматум.

— Якщо собака хоч раз рикне на Саньку, я її викину з дому. Вибирай, хто тобі дорожче: син або собака?

Питання було риторичне, і я відповів:

— Гаразд, я вирішу це питання.

— Як ти вирішиш?

— Тебе це не стосується. Вирішу.

— Добре, подивисомь. Коли вирішиш?

— На протязі декількох днів.
На наступний день, коли Марина пішла, я приступив до виконання свого плану. Для цього я в великій кімнаті пустив на килим Джонні, а Саньці неподалік насипав гору іграшок. Сам же сів спостерігати за ними. Хвилин десять все було нормально. Пес вигризав щось, налиплого до його лап, Санька возився з іграшками. Але ось, проходячи поруч з собакою, Санька її випадково зачепив. Джонні агресивно загарчав.

— Фу, Джонні, — різко скомандував я.

Собака продовжувала гарчати, але на півтону нижче. Тоді я різко перевернув собаку лапами вгору, намацав у неї на шиї сонну артерію і став на неї тиснути. Пес намагався чинити опір, але я був значно сильніше. Через кілька хвилин, коли пес майже втратив свідомість, я його відпустив, і, як ні в чому не бувало, знову сів на стілець посеред кімнати.

Через півгодини, коли Джонні знову загарчав на Саньку, я повторив урок. Пес був тямущий і зрозумів, що якщо він спробує завдати Саньці якоїсь шкоди, то його за це вб'ють. З тих пір Джонні намагався триматися подалі від сина. Найчастіше він ховався під ліжко, а коли Сашко намагався витягнути його звідти за ногу або за хвіст, лише жалібно повискував.

На цьому, здавалося б, можна було історію з собакою закінчити, але ні.

Якщо жінка щось задумала, вона правдами-неправдами доб'ється свого. У Саньки почалася алергія, незрозуміло на що, але він сильно кашляв.

— Це від собачої шерсті, — заявила дружина.

На жаль, і лікар підтримав її. Він сказав:

— Можливо, у дитини алергія на шерсть тварин.

На улюбленця Марини — кота Кузю, який від старості облазив, залишаючи сірі жмути шерсті всюди, вердикт лікаря, звичайно, не поширювався.

Це був вирок.

Вранці до нас у двір привозили молоко і сир дві тітки з села. Джонні завжди супроводжував мене, коли я йшов до цих молочниці.

— Яка славна у вас собачка! — в один голос твердили вони.

— Це російський спанієль.

— Він такий вихований. А дітей як любить, ми бачили, як ваш син з ним грає.

— Так ось виховали — і полюбив.

Подробиці про те, як виховують любов собаки до дитини, я розсудливо опустив.

— Нам він сподобався. А то до дворової собаці ми дітей не пускаємо. А ось з такою б вони могли грати і на річку бігати.

— Якщо так, то можете забрати його до себе.

— А скільки ми вам будемо повинні?

— Анітрохи. Тільки не ображайте його, — я простягнув поводок.

Хотів погладити Джонні на прощання, але у мене не вистачило на це сил.

Так на одного союзника в сім'ї у мене стало менше. Я зрадив вірного друга. Сподіваюся, він мене пробачив, і там йому було добре.

З книги «Територія випаленої любові».

Промо ролик Per Aspera Ad Astra - Режиссер-оператор Анюта Китаева

Через тернии к звездам

Третий день съемок фильма "Через тернии к звездам" по моему сценарию https://www.facebook.com/ewriter1/videos/10212519270242134/
Режиссер фильма Анна Китаева. Съемки идут в Одессе в фонде "Дорога к дому"
Устали, но держимся.

Через тернии к звездам

https://www.facebook.com/ewriter1/videos/10212492487532583/ Per aspera ad astra

Второй день съемок

Как всегда вначале все пошло наперекосяк. В школе, где все было вроде бы обговорено несколько раз, завхоз нас с Андреем Кернасом, играющего физрука, просто не пустила в спортзал.

- Почему меня не предупредили? Кто вам вообще это разрешил? – вещала завхоз, слушая мои невнятные объяснения.

При виде ее у меня напрочь вылетели все имена/отчества тех людей, с которыми мы договаривались.

Но к счастью над завхозом есть еще директор. Увидев меня, она почувствовала, что человек с двумя высшими образованиями вряд ли собирается поджечь школу или сбежать, украв из спортзала пару матов, и разрешила нам снимать в спортзале.

К этому времени к нам с подтянулась и наша оператор-режиссер Анна Китаева и Екатерина Мартыненко (Katy Martinenko) с дочкой Никой, другая наша артистка Настя Любова с мамой Светой, а попозже к нам присоединился и Сергей Богуславский (Sergey Boguslavsky) . После этого нас ждало восемь часов напряженнейшей работы по созданию из небытия, странной истории о девочке, ее родителях и дедушке.




Всех участников благодарим за стойкость, это был не легкий труд. Отдельное спасибо Инне Никифоровой , которая приютила не только птичку в клетке, но и наши осветительные приборы у себя в комнате. Ну и конечно Диме Акилину за предоставленный нам реквизит и всех работников Дороги к дому за проявленное понимание и поддержку. А больше всего удовольствия получили дети из фонда, которые много часов наблюдали за нами. Может кто-то из них тоже когда-то станет артистом, оператором или режиссером. Счастливой им дороги!

Состоялась церемония награждения победителей, призёров и лучших игроков Одесской мини-футбольной Лиги Чемпионов 2016.

Напомним, что Лига стартовала 30 апреля и менее чем за год стала одной из самых популярных в Одессе и наиболее прогрессирующей. Если на старте сезона 2016 года было 28 команд, затем по Лигам были распределены 50 команд, то в сезоне 2017 года, который пройдёт на траве в Лиге будут участвовать 80 команд, которые будут распределены на: Высшая, Первая, Вторая, Третья, Четвёртая, Пятая, Шестая и Седьмая Лиги. Победители лиг смогут продвигаться вперёд вплоть до Высшей, где играют самые сильные команды.


На церемонии награждения присутствовали в районе 150 человек, которые пришли получить свои награды. Награждались первые 4 команды в каждой лиге, а также лучшие вратарь, защитник, ассистент, бомбардир и игрок Лиги. Также, был приз за достойную игру, который достался 2 игрокам.


Под конец вечера нас ожидала главная интрига - это призы за лучший гол сезона и Золотой Мяч, так как эти награды вручали зрители и капитаны соответственно.


Самым красивым голом сезона признан гол Мидо, который в своём стиле обыграл нескольких защитников и поразил ворота. Затем нас ожидала интрига Золотого мяча: на него сначала претендовали 26 человек, затем, после голосования, круг сузился на 4 и в итоге, победителем стал игрок команды "Granat", лучший игрок Высшей Лиги сезона 2016, Алексей Фомин. Буквально на 20 баллов он опередил Мидо, которому так же было отдано достаточно много голосов капитанов.


Церемония стала отличным финишем сезона. Теперь все команды готовятся к сезону 2017 года, который станет ещё интереснее и солиднее, так как много новых команд, отличных игроков и прекрасного времяпровождения.


Напомним, что главными целями Лиги является популяризация здорового образа жизни, сплочение любителей мини-футбола, отличное времяпровождение и помощь талантливым игрокам с возможностью подписать контракты с проф. клубами.


В Лиге играют ребята от 16 до 60 лет. Есть как совсем новички, так и профи, как бывший футболист "Черноморца", Виталий Балашов и игрок проф. мини-футбольной команды на Кипре Резо Девдариани.